понедельник, 28 декабря 2015 г.

"Сволотські" звичаї або навіщо Україні такі патріоти?

Вже багато років українська громада чує гучні та лесливі промови послідовників Олега Тягнибока та інших, перепрошуємо на слові, членів Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Правда, минули майже безслідно ті часи, коли політичну прихильність "Свободи" легко купляли не тільки "Януковичі" й "Партія регіонів", але й сумнозвісні комуністи. Святкову безпосередність змінили тривожні та сповнені неурядиць будні, коли "накалядоване" прожране, а патріоти в Україні нині всі, й нема кому прислужувати, нема за кого кричати, здіймаючи вгору три пальці. Це - об'єктивна реальність сьогодення, що вже давно розставляє свої крапки над "ї", надаючи перевагу в прихильності людям більш системним та конструктивним, проте, з не менш розбещеною мораллю.
Вибори депутатів місцевих рад, мерів, сільських голів цього року, що невпинно минає, надзвичайно сколихнули атмосферу в середовищі пройдисвітів від ВО "Свобода", яких лиха воля довірливих виборців не дозволила зібрати під Куполом Гріха й Розврату в столиці України, на вулиці Грушевського.
Вкидаючи у бій з опонентами чи не останні сімейні копійки (ну не всі у "Свободі", як Олег Тягнибок та Ігор Мірошниченко можуть собі дозволити розсікати по київських "пробках" на всюдиходах із 5-літровими двигунами, що лише на прогрів витрачають більше палива, ніж поліцейський патруль за всю добову зміну!), багато хто все ж таки досягає омріяного крісла в якійсь раді, чи реалізує свої "хазяйнуваті" схильності в якості мера.
Цією статею ми розпочинаємо цикл публікацій стосовно тих, хто гадає, що вже "схопив Бога за руку", й тепер вважає себе самим гідним серед найгідніших.         
Так, "радикальний націоналіст", відомий своїми ксенофобськими випадами й, правда кажучи, "відверто фашистськими, націонал-соціалістичними поглядами", 29-річний голова фракції ВО "Свобода" у Черкаській обласній раді Ботнар Юрій Андрійович, уродженець м.Кишинів, й лише наполовину українець (мама - росіянка) і проживає в Україні з 2000 року. 
Відомо, що він здобув вищу освіту, закінчивши Уманський державний аграрний університет за спеціальністю «агрономія», проте, іще із часів навчання у Тальянківському державному аграрному технікумі, де також практикувався в агрономії, особливих успіхів у навчанні та громадській діяльності пан Ботнар не продемонстрував. Більш того, він за все своє життя ніде (!) офіційно не працював.
Проте, на даний час головним джерелом його доходів є... готівкові кошти, котрі він отримує від лідерів місцевої політичної еліти за голосування підконтрольних йому фракцій у Черкаській обласній та міській радах. Крім того, неодноразово фіксувалися факти банального привласнення Юрієм Ботнаром коштів, котрі виділялися партійному осередку на проведення масових акцій.
Будь-які масові виступи й протести ВО "Свобода", для такої амбіційної та самозакоханої, втім, трусливої та підступної людини, як пан Ботнар, схильної до застосування фізичної сили до оточуючих, - родючий грунт для розкриття його "талантів" з роздмухування штучних скандалів та створення тупих за змістом і наслідками провокацій.  
Прикриваючись високим положенням в ієрархії партії, екзальтований послідовник "Майн-Кампфу" Ботнар, істерично лупцює слабкіших за себе партійців (переважно пенсіонерів і переважно в обличчя), отримуючи самореалізацію від публічного приниження людської гідності.
Спитаєте, чи не прояв це "зіркової" хвороби? Відповімо: рішуче ні! Агресія й хуліганські, дрібнокримінальні схильності пана Ботнара гартувалася іще за часів навчання в Умані, де впродовж 2007-2008 рр. він ватажкував у "банді" місцевих "скінхедів" й отримав прізвисько «Яша бийжидович», апогеєм чого стало затримання його органами міліції вже наприкінці вересня 2011 року за грубе порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (складено протокол №1711022454 про порушення ст.185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Приблизно той же Диявол вкусив Ботнара й 31 серпня 2015 року під стінами Верховної ради, коли його грунтовно "заамфітамінені" поплічники, практично з-за його спини, закидували саморобними вибуховими пристроями бійців Національної гвардії, що чесно пройшли горнило війни на Донбасі. І при цьому пан Ботнар не втримувався від образливої жестикуляції у бік правоохоронців, провокуючи останніх на силове зіткнення, правда, не з ним, а з більш підготовленими "бойовикам" зі "Свободи", що стояли і чекали відповідного сигналу.
Примірявши на себе роль борця за "українськість" ще в Умані, фактично очоливши "свободівсько-скінхедний" шабаш під назвою «Умань без хасидів», Юрій Ботнар більш конструктивно поставився до настанов Олега Тягнибока, перетворивши громадський протест уманців у банальні кримінальні розборки з хасидами, яких, отловлюючи невеликими групами до трьох-чотирьох осіб, жорстоко били, грабували, фізично й морально принижували, знущалися, так би мовити, із особливим цинізмом, збочливо смакуючи усі свої дії, постфактум обговорюючи їх на партійних зібраннях й вишколах.   
Про не аби-яку зацікавленість у кар'єрному зростанні саме за "партійною" лінією з боку Юрія Ботнара свідчить красномовний факт відмови від поїздки на поховання раптово померлої матері на користь акції протесту під "Українським домом" у Києві. Не знаємо наскільки оцінив таке "вилизування заду" паном Ботнарем лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок, однак, достовірно відомо, що саме така безпринципова, "дурна" завзятість - візитівка Юрія Ботнара в середині партії.
Проте, партійні хвороби "Свободи", що полягають в невтримному прагненні урізноманітнити своє сексуальне життя, не оминули й нашого сьогоднішнього героя, який, як виявилося, в інтимних стосунках досить неперебірливий.
Ще у 2009 році, за сприяння на той час голови обласної організації ВО «Свободи» Тетяни Олександрівни Чорномаз, з якою мав інтимний зв'язок, Ботнар вступив до лав названої політичної сили та очолив Уманський міський осередок структури. У 2012 році пані Чорномаз рекомендувала свого "партнера" на посаду голови обкому «Свобода».
Сімейне життя в Юрія Ботнара не склалося, проте, не через те, що йому не трапилося зустріти своє кохання. Надзвичайно неприємним відкриттям для керівника Черкаського обласного штабу "Свободи" Сергія Рудика стали чисельні листи й звернення від матері уманської дівчини Ірини, з якою "підживав" пан Ботнар у громадянському шлюбі, а коли в них народилася двійня красивих дівчаток, новоспечений "папаня"... тупо покинув власних дітей і навіть не намагається допомогти їм матеріально. І це практично у той час, як одна із його доньок потребує термінової медичної операції.       
На даний час "ловелас" Юрій Ботнар віднайшов собі нову прихильницю в особі депутата Черкаської обласної ради від ВО «Свобода» Оксани Ковбоші. Проте, поінформовані партійці стверджують, що і тут годі шукати гармонії у стосунках, які, на їх думку, тримаються не виключно на партійній підпорядкованості пані Оксани, але й на спільних "планах" розбазарювання обласного партійного гаманця.
Мешканці Умані пам'ятають, як пан Ботнар намагався систематично виступати організатором та бути активним учасником військово-спортивних вишколів, водночас, за період проведення АТО участі у реальних бойових діях він, як виявилося, не брав. Більш того, серед пересічних прихильників ВО "Свобода" поширюються чутки, що у 2015 році Юрій Ботнар таки кілька днів перебував у зоні АТО, серед бійців окремої добровольчої роти «Карпатська Січ», що, як відомо, є "корпоративно" сформована з функціонерів ВО «Свобода». Під час того "вояжу", кажуть, наш герой "на згадку" вивіз декілька гранат та патронів і... подав документи для отримання посвідки "Учасника бойових дій". 
Така от моральність й жертовність в активістів ВО "Свобода", яку ми плануємо викривати й надалі.
(Далі буде)

"ГК"

0 коммент.:

Отправить комментарий